Порівняно з шістдесятими, мода 70-х років двадцятого століття дещо змінилася. Єдиної спрямованості вже не було, а кожен споживач став обирати для себе той варіант, що відповідав його смаковим уподобанням і вподобанням. Модні речі тепер є не стільки показником соціального статусу та матеріального становища, скільки дають можливість самовиразитися. У модних журналах з'явилися статті на тему того, що тепер не існує неправильного і правильного стилю, а до народу прийшла можливість відмовитися від рамок і еталонів, які нам диктували знамениті кутюр'є.

Відмова від шаблонів призвела до того, що моду 70-х років назвали часом поганого смаку. Але коли ми дивимося на моду того часу сучасним поглядом, вона не здається нам такою вже позбавленою смаку і абсурдною. У той час виробники почали підлаштовуватися під смаки покупців, а не диктували їм канони і шаблони моди і стилю. Оцінку творчості кутюр'є стали давати згідно їх потреб на комерційному терені.

В 1970-ті роки перевагу мали ті виробники, що працювали для мас, виробляючи промислову нову моду. Тенденції в нових стилях з'являлися з урахуванням вуличної моди, а також акцент робився на те, щоб одяг був універсальним: на всі випадки життя, а не тільки для певного випадку.

Починаючи з 1971 року були прийняті правила, що дозволяють молодим даруванням на дизайнерському терені показувати свої новинки в колекціях. Таким чином, Париж визнали столицею моди. Мода 70-х років відрізнялася різноплановістю та еклектичністю. За десять років промайнула маса стилів: ретро, унісекс, спортивний, етнічний, фольклорний, романтичний, мілітарі, сафарі, хіпі, циганський та інші.

На початку сімдесятих, в моді превалювали тенденції моди 60-х років: геометричні мотиви, А-подібні силуети, простота ліній. Більшість речей шиють з поширених тканин з синтетики, дакрону, кримплен, які мали властивість надавати речам жорстку форму і строгий силует. Сукні з синтетики, блузи з масивними і яскравими візерунками полюбилися модницям того часу і були присутні в гардеробах сучасниць тих часів. У ці ж роки в моді з'являється нове слово: комплект.

Перехід від шістдесятих до сімдесятих років був здійснений під патронатом введення в моду довжини максі і міні. Моду на довгі спідниці та сукні, ввели виробники текстильного матеріалу для пошиття одягу. Більшість жінок продовжували носити довгі сукні, але встигли полюбитися «міні» і одяг класичної довжини до коліна. Також модно було поєднувати міні і максі: спідницю в підлогу з великими розрізами або коротке плаття, прикрите довгою тунікою. Їх також носили з шортами і брюками. Ще якийсь час, довжина міні лідирувала на вулицях. Короткі спідниці та сукні носили з дуже модним взуттям на платформі або чобітьми з високими підборами. Взуття на платформі було своєрідною даниною ретро моді і залишалося популярним тривалий час. Носили його і з довжиною міні і максі.

Велику популярність завоювали костюми чоловічого крою: ділові брючні костюми, костюми-трійки. Брюки до таких комплектах шили різноманітного крою: кльош від стегна, кльош від коліна, кльош по всій довжині, акуратні облягаючі штани. Це було просто писком моди 70-х. У кожної модниці в шафі був присутній такий брючний костюм.

Мода 70-х років має ще одну характерну рису - це джинсовий одяг, що знайшов особливу популярність через свою практичність і повсякденність. Джинсові брюки можна було зустріти розкльошеного покрою, вузького силуету, а також брюки з різнобарвного джинса. Це були наймодніші і дефіцитні брюки. Також в сімдесяті роки одними з найбільш модних речей вважалися джинси стилю «хіпі», що були прикрашені аплікаціями або вишивкою в різних стилях. Тенденція до виготовлення таких брюк була взята на озброєння компанією «Левіс» і поставлена ​​на потік виробництва для масового споживача. У 1973 році фірма «Левіс» випустила першу колекцію дизайнерських брюк, виконаних з джинсової тканини. Пошиті вони по викрійці «кльош», а також мають набійку, що імітує клаптикову техніку.